Загальні історичні відомості:
Громада УЛЦ (зареєстрована у 1999 р.) налічує 16 вірних. Збираються вони щонеділі й на свята в орендованому залі у палаці культури ім. Г. Хоткевича.
Згідно з лютеранським віровченням, українські лютерани практикують два Святі Таїнства: Хрещення і Святе Причастя. Сповідь (розмова із священиком і спільна покаяльна молитва під час Літургії) існує, але не є Святою Тайною.
«У нас нема канонів щодо частоти Сповіді і Причастя, – розповідає пастор львівської громади Олександр Сімашко, – та задля певного порядку ми причащаємо парафіян раз на 2 тижні. Не практикуємо ми відкритого Причастя – причасниками можуть бути лише вірні нашої громади, які пройшли навчання Катехизму і підтвердження своєї віри».
Унікальністю УЛЦ є те, що вона єдина в лютеранському світі дотримується східного обряду – не лише іде за юліанським календарем, а й молиться за Літургією св. Івана Золотоустого. Розповідає пастор: «Літургію ми правимо не в повному обсязі – вона дещо підкорегована Теодором Ярчуком, одним з перших лютеранських пасторів в Україні. З богослужіння видалені певні частини – молитви, які стосуються заступництва до святих, Діви Марії. Також, згідно із східним обрядом, ми використовуємо образи і розп’яття на престолі. Тобто, УЛЦ, щоб не впроваджувати чогось нового в релігійне життя українців, вирішила взяти те, що не заборонене Біблією для вживання і традиційно використовувалось на наших землях».
Українська Лютеранська Церква належить до так званої консервативної гілки – не підтримує новацій у релігійному житті, зокрема, висвячення жінок. До інших християнських Церков ставиться толерантно, окрім таких релігійних організацій як: Свідків Єгови, мормонів, Адвентистів Сьомого Дня. «Там, де є віра в Христа, у Триєдиного Бога, у спасаючу жертву Христа, – там присутня Церква Христова», – говорить священнослужитель.
Активної соціальної діяльності громада не проводить – у зв’язку із нестачею коштів. «Якщо є можливість, роздаємо гуманітарну допомогу, яка надходить від братів-лютеран з-за кордону, – розповідає пастор. – По змозі поширюємо літературу, при цьому не займаємось прозелітизмом». (за матеріалами РІСУ)