Соціологічні дані про статус, потреби та очікування релігійних меншин

dudar2
Надія Пивоварова
Соціолог Проєкту

Одним із ключових ракурсів вивчення проблеми релігійних меншин та державно-конфесійних відносин в межах проєкту є соціологічне дослідження, метою якого було отримання інформації про реальний, фактичний стан функціонування релігійних меншин України, про особливості їх комунікації з державою, про оцінку реалізації декларованих законодавчих прав та свобод з акцентом стосовно об’єднань віруючих релігійних меншин. Надія Пивоварова, кандидат соціологічних наук, доцент та соціолог проєкту, на основі цих даних підготувала аналітичну записку.

Як зазначає Надія Пивоварова, українське суспільство іде шляхом розвитку громадянського суспільства, в якому релігійні меншини (РМ) є його помітним інститутом, духовно-соціальним феноменом, що потребує вивчення на рівні з іншими інститутами сучасного громадянського суспільства. 

Разом з тим слід відзначити, що релігійні меншини досі не були надто популярними в українському екзистенційному та інформаційному полі. Час від часу вони як об’єкт вивчення спливають в тому чи іншому ракурсі в сучасному медіаконтенті, в дискурсах дослідників релігії, зокрема, серед філософів, релігієзнавців, юристів, істориків, культурологів, соціологів, у звітних статистичних профільних довідниках державних служб.

Цьогоріч, по суті, вперше релігійні меншини нашої держави стали центром дослідницької уваги спеціалізованого фокусного науково-дослідного проєкту «Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини», соціологічне дослідження в якому стало вагомим безпрецедентним компонентом. 

Серед результатів дослідження, зокрема:

  • українське законодавство у сфері свободи совісті і діяльності релігійних організацій за 5-ти бальною шкалою, де 5 – найвищий бал, експертами[1] та віруючими РМ було оцінено на 3,6 та 3,7 бали відповідно;
  • доцільність актуалізації законодавства з метою підвищення рівня демократичності, де 5 – цілком досконале законодавство, експерти оцінили на 3,4, а віруючі на 3,0 бали;
  • рівність всіх релігій експерти оцінили на 3,4 бали з 5-ти, віряни РМ – на 2,6 балів. Відокремлення Церкви від Держави – оцінка в 3,2 бали у експертів проти 2,7 балів у вірян РМ;
  • загальний середній бал фактичної реалізації правових гарантій для релігійних спільнот РМ за 5-ти бальною шкалою, де 5- повністю реалізоване право, становить, згідно оцінок віруючих РМ – 3,7 бали;
  • згідно відповідей вірян РМ, на сьогодні для спільнот РМ більшою мірою реалізовані права, пов’язані з участю у доброчинній діяльності (4,0 бали), доступом до світської освіти (4,0 бали), реалізацією в культурній сфері (3,9 бали), можливістю паломництва (3,9 бали), здобуттям духовної освіти (3,9 бали), заняттям науковою діяльністю (3,9 бали). Меншою мірою реалізовані права РМ щодо майнових питань – отримання у власність або в користування (оренду) земельних ділянок, приміщень для забезпечення обрядово-побутових потреб (будівництво, експлуатація культових споруд, оренда приміщень для богослужінь тощо) – 3,2 бали, забезпечення релігійних потреб віруючих під час військової служби – 3,4 бали, використання ЗМІ для популяризації власної діяльності, просвітництва, місіонерської діяльності – 3,4 бали, на діяльність в економічній сфері (зокрема, створення та функціонування товариств та підприємств, які займатися законною діяльністю, що приносить фінансові доходи тощо) – 3,4 бали;
  • згідно з оцінками рівня підтримки та лояльності Держави до РО, даних як експертами, так віруючими РМ, преференції у сприянні працівників державних органів отримують РО, що представляють релігійну більшість, порівняно з релігійними меншинами. На 4,1 бали експерти оцінили рівень підтримки та лояльності з боку Держави до РО, що представляють релігійну більшість в Україні і на 3,4 бали – тим, що представляють релігійні меншини. Серед вірян РМ відповідні оцінки становлять – 3,3 бали проти 2,8 балів;
  • суттєво відрізняються оцінки рівня підтримки та лояльності з боку Держави до міжрелігійних об’єднань, зокрема, Всеукраїнської ради релігійних об’єднань (ВРРО) та Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), котрі поставили всі три категорії експертів в експертному опитуванні. Найоптимістичніші оцінки – 4,4 бали з 5-ти можливих – належать державним службовцям. «Незалежна» категорія експертів представлена науковцями, юристами, працівниками медіа (спеціалісти з питань свободи совісті та релігій) вважає, що рівень підтримки та лояльності з боку  Держави до міжрелігійних об’єднань замалим, але не досягає оцінки «добре» (3,8-3,9 бали). Тоді як лідери релігійних спільнот РМ вважають даний аспект взаємодії Держави з РО через міжрелігійні об’єднання «незадовільним» – 2,9 бали;
  • відчуття безпеки та захищеності для власних релігійних об’єднань в Україні, лідери релігійних спільнот РМ оцінили на 2,8 балів з 5-ти, а віряни РМ – «рядові» віруючі – на 3,3 бали;
  • основними актуальними для РМ проблемами респондентами названі:
    • порушення (зволікання/затягування/ігнорування) реалізації майнових прав – права на отримання у власність або в користування (оренду) земельних ділянок, приміщень для забезпечення обрядово-побутових потреб (будівництво, експлуатація культових споруд, оренда приміщень для богослужінь тощо);
    • проблема – складності (відмова) з реєстрацією/перереєстрацією статутів РО – тісно взаємопов’язана з проблемою недостатньої компетентності спеціалістів в релігієзнавчій проблематиці, насамперед, держреєстраторів, юристів, правоохоронців, бухгалтерів, аудиторів та інших, особливо за межами столиці;
    • порушення права на забезпечення релігійних потреб віруючих під час військової служби (зокрема, капеланство тощо);
    • недостатній рівень правової захищеності (безперешкодне звернення до судових та правоохоронних органів, подавання позовів, ініціювання судових процесів тощо);
    • складності в реалізації права на діяльність в економічній сфері (зокрема, створення та функціонування товариств та підприємств, які займатися законною діяльністю, що приносить фінансові доходи тощо);
    • складності з реалізацією права на придбання і використання предметів релігійного призначення, зокрема, обмеження «дозвільного» списку предметів для ввезення християнською, здебільшого, православною, традицією;
    • орієнтація забезпечення права на реалізацію обрядово-культових потреб віруючих (особливо, щодо святкових та вихідних днів в державі), насамперед, християнською традицією;
    • утиски в реалізації права на участь у доброчинній діяльності (в тому числі, волонтерство, зокрема по роботі з групами-ризику – наркоманами, алкоголіками, колишніми в’язнями та ін.);
    • порушення принципу «рівності всіх релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом» в кореляції з принципом «державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер»;
    • порушення права віруючих на самовираження та/або упереджене ставлення громадськості та/або відмова у працевлаштуванні внаслідок зовнішнього вигляду вірян, відповідно до вимог віри (особливо щодо мусульманок);
    • подання невивіреної або заангажованої інформації про релігійні меншини в ЗМІ як джерело формування негативної громадської думки у ставленні до РМ. На протилежному боці – відсутність просвітницької інформації про релігійні меншини для формування позитивної громадської думки та підвищення рівня релігійної толерантності;

Беручи до уваги, що значною кількістю опитаних підкреслювалася «де-юре» наявність прописаних та декларованих рівних прав для усіх суб’єктів поліконфесійного поля держави, але «де-факто» лише часткову їх реалізацію, учасники дослідження мали можливість висловити думки щодо потенційних і необхідних, з точки зору покращення реального життєфункціонування спільнот віруючих релігійних меншин, змін в українському законодавстві. Сфери й проблемні моменти, на які, передусім, варто звернути увагу були зазначені: освіта, благодійність/митний контроль, пільги на оподаткування, капеланство/альтернативна служба, підтримка державою ініціатив РМ, реєстрація/перереєстрація, закон поховання (для мусульман).

Серед ключових механізмів, здатних гармонізувати міжконфесійні відносини в релігійному полі держави, а також підвищити рівень релігійної толерантності на широкому загально-українському соціальному просторі, як представниками релігійних меншин (віряни), так і експертами, були названі наступні: освіта й просвітництво; неупереджене ставлення ЗМІ та використання медіа дискурсу як джерела творення толерантності на міжконфесійному рівні, на рівні формування громадської думки; створення (та підтримка існуючих) різноманітних тематичних платформ для міжконфесійного діалогу, обміну інформацією, досвідом, необхідними контактами тощо, організація та проведення спеціальних заходів; посилення діяльності міжконфесійних релігійних організацій як ВВРО з розширенням представництва громад РМ; внесення певних правових та організаційно-адміністративних змін.

Основним висновком, до якого підводять проаналізовані результати соціологічного дослідження, є те, що в громадянському суспільстві, яким прагне бути й українське, формується суспільна потреба на правове розуміння нових принципів взаємодії держави і релігійних організацій, зокрема і особливо, релігійних меншин. Реалізація усіх правових принципів державно-конфесійних стосунків, взаємоінформування, постійний діалог сприятимуть вдосконаленню цих стосунків як кооперативної (партнерської) моделі відносин в умовах плюралізації та демократизації релігійного життя.

Результати соціологічного дослідження  доступні для ознайомлення у вигляді аналітичної записки (файл прикріплено) та презентації (файл прикріплено)

[1]Експерти – представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань релігій; лідери громад релігійних меншин – особи з адміністративним та організаційним досвідом; спеціалісти з питань свободи совісті та релігій, зокрема, науковці, юристи, богослови, представники медіа тощо

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: