Соціологічні дані про статус, потреби та очікування релігійних меншин

Цьогоріч, по суті, вперше релігійні меншини нашої держави стали центром дослідницької уваги спеціалізованого фокусного науково-дослідного проєкту «Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини», соціологічне дослідження в якому стало вагомим безпрецедентним компонентом. 

Серед результатів дослідження, зокрема:

• українське законодавство у сфері свободи совісті і діяльності релігійних організацій за 5-ти бальною шкалою, де 5 – найвищий бал, експертами[1] та віруючими РМ було оцінено на 3,6 та 3,7 бали відповідно;
• доцільність актуалізації законодавства з метою підвищення рівня демократичності, де 5 – цілком досконале законодавство, експерти оцінили на 3,4, а віруючі на 3,0 бали;
• рівність всіх релігій експерти оцінили на 3,4 бали з 5-ти, віряни РМ – на 2,6 балів. Відокремлення Церкви від Держави – оцінка в 3,2 бали у експертів проти 2,7 балів у вірян РМ;
• загальний середній бал фактичної реалізації правових гарантій для релігійних спільнот РМ за 5-ти бальною шкалою, де 5- повністю реалізоване право, становить, згідно оцінок віруючих РМ – 3,7 бали;
• згідно відповідей вірян РМ, на сьогодні для спільнот РМ більшою мірою реалізовані права, пов’язані з участю у доброчинній діяльності (4,0 бали), доступом до світської освіти (4,0 бали), реалізацією в культурній сфері (3,9 бали), можливістю паломництва (3,9 бали), здобуттям духовної освіти (3,9 бали), заняттям науковою діяльністю (3,9 бали). Меншою мірою реалізовані права РМ щодо майнових питань – отримання у власність або в користування (оренду) земельних ділянок, приміщень для забезпечення обрядово-побутових потреб (будівництво, експлуатація культових споруд, оренда приміщень для богослужінь тощо) – 3,2 бали, забезпечення релігійних потреб віруючих під час військової служби – 3,4 бали, використання ЗМІ для популяризації власної діяльності, просвітництва, місіонерської діяльності – 3,4 бали, на діяльність в економічній сфері (зокрема, створення та функціонування товариств та підприємств, які займатися законною діяльністю, що приносить фінансові доходи тощо) – 3,4 бали;
• згідно з оцінками рівня підтримки та лояльності Держави до РО, даних як експертами, так віруючими РМ, преференції у сприянні працівників державних органів отримують РО, що представляють релігійну більшість, порівняно з релігійними меншинами. На 4,1 бали експерти оцінили рівень підтримки та лояльності з боку Держави до РО, що представляють релігійну більшість в Україні і на 3,4 бали – тим, що представляють релігійні меншини. Серед вірян РМ відповідні оцінки становлять – 3,3 бали проти 2,8 балів;
• суттєво відрізняються оцінки рівня підтримки та лояльності з боку Держави до міжрелігійних об’єднань, зокрема, Всеукраїнської ради релігійних об’єднань (ВРРО) та Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), котрі поставили всі три категорії експертів в експертному опитуванні. Найоптимістичніші оцінки – 4,4 бали з 5-ти можливих – належать державним службовцям. «Незалежна» категорія експертів представлена науковцями, юристами, працівниками медіа (спеціалісти з питань свободи совісті та релігій) вважає, що рівень підтримки та лояльності з боку  Держави до міжрелігійних об’єднань замалим, але не досягає оцінки «добре» (3,8-3,9 бали). Тоді як лідери релігійних спільнот РМ вважають даний аспект взаємодії Держави з РО через міжрелігійні об’єднання «незадовільним» – 2,9 бали;
• відчуття безпеки та захищеності для власних релігійних об’єднань в Україні, лідери релігійних спільнот РМ оцінили на 2,8 балів з 5-ти, а віряни РМ – «рядові» віруючі – на 3,3 бали;
• основними актуальними для РМ проблемами респондентами названі:
  • порушення (зволікання/затягування/ігнорування) реалізації майнових прав – права на отримання у власність або в користування (оренду) земельних ділянок, приміщень для забезпечення обрядово-побутових потреб (будівництво, експлуатація культових споруд, оренда приміщень для богослужінь тощо);
  • проблема – складності (відмова) з реєстрацією/перереєстрацією статутів РО – тісно взаємопов’язана з проблемою недостатньої компетентності спеціалістів в релігієзнавчій проблематиці, насамперед, держреєстраторів, юристів, правоохоронців, бухгалтерів, аудиторів та інших, особливо за межами столиці;
  • порушення права на забезпечення релігійних потреб віруючих під час військової служби (зокрема, капеланство тощо);
  • недостатній рівень правової захищеності (безперешкодне звернення до судових та правоохоронних органів, подавання позовів, ініціювання судових процесів тощо);
  • складності в реалізації права на діяльність в економічній сфері (зокрема, створення та функціонування товариств та підприємств, які займатися законною діяльністю, що приносить фінансові доходи тощо);
  • складності з реалізацією права на придбання і використання предметів релігійного призначення, зокрема, обмеження «дозвільного» списку предметів для ввезення християнською, здебільшого, православною, традицією;
  • орієнтація забезпечення права на реалізацію обрядово-культових потреб віруючих (особливо, щодо святкових та вихідних днів в державі), насамперед, християнською традицією;
  • утиски в реалізації права на участь у доброчинній діяльності (в тому числі, волонтерство, зокрема по роботі з групами-ризику – наркоманами, алкоголіками, колишніми в’язнями та ін.);
  • порушення принципу «рівності всіх релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом» в кореляції з принципом «державна система освіти в Україні відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер»;
  • порушення права віруючих на самовираження та/або упереджене ставлення громадськості та/або відмова у працевлаштуванні внаслідок зовнішнього вигляду вірян, відповідно до вимог віри (особливо щодо мусульманок);
  • подання невивіреної або заангажованої інформації про релігійні меншини в ЗМІ як джерело формування негативної громадської думки у ставленні до РМ. На протилежному боці – відсутність просвітницької інформації про релігійні меншини для формування позитивної громадської думки та підвищення рівня релігійної толерантності;

Беручи до уваги, що значною кількістю опитаних підкреслювалася «де-юре» наявність прописаних та декларованих рівних прав для усіх суб’єктів поліконфесійного поля держави, але «де-факто» лише часткову їх реалізацію, учасники дослідження мали можливість висловити думки щодо потенційних і необхідних, з точки зору покращення реального життєфункціонування спільнот віруючих релігійних меншин, змін в українському законодавстві. Сфери й проблемні моменти, на які, передусім, варто звернути увагу були зазначені: освіта, благодійність/митний контроль, пільги на оподаткування, капеланство/альтернативна служба, підтримка державою ініціатив РМ, реєстрація/перереєстрація, закон поховання (для мусульман).

Серед ключових механізмів, здатних гармонізувати міжконфесійні відносини в релігійному полі держави, а також підвищити рівень релігійної толерантності на широкому загально-українському соціальному просторі, як представниками релігійних меншин (віряни), так і експертами, були названі наступні: освіта й просвітництво; неупереджене ставлення ЗМІ та використання медіа дискурсу як джерела творення толерантності на міжконфесійному рівні, на рівні формування громадської думки; створення (та підтримка існуючих) різноманітних тематичних платформ для міжконфесійного діалогу, обміну інформацією, досвідом, необхідними контактами тощо, організація та проведення спеціальних заходів; посилення діяльності міжконфесійних релігійних організацій як ВВРО з розширенням представництва громад РМ; внесення певних правових та організаційно-адміністративних змін.

Основним висновком, до якого підводять проаналізовані результати соціологічного дослідження, є те, що в громадянському суспільстві, яким прагне бути й українське, формується суспільна потреба на правове розуміння нових принципів взаємодії держави і релігійних організацій, зокрема і особливо, релігійних меншин. Реалізація усіх правових принципів державно-конфесійних стосунків, взаємоінформування, постійний діалог сприятимуть вдосконаленню цих стосунків як кооперативної (партнерської) моделі відносин в умовах плюралізації та демократизації релігійного життя.

Результати соціологічного дослідження  доступні для ознайомлення у вигляді аналітичної записки (файл прикріплено) та презентації (файл прикріплено)

[1]Експерти – представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань релігій; лідери громад релігійних меншин – особи з адміністративним та організаційним досвідом; спеціалісти з питань свободи совісті та релігій, зокрема, науковці, юристи, богослови, представники медіа тощо