“Ракошино-Угорський”

Відлік історії Свідків Єгови в Ракошині (нині Мукачівський район Закарпаття) починається з 1924 року, коли сюди приїжджали проповідники з сусідніх сіл. Місцевий мешканець Юрій Больог дозволив, щоб в його домі проходили богослужіння Дослідників Біблії. У 1928 році в громаді налічувалося вже близько тридцяти Дослідників Біблії, а Юрій Больог був його старійшиною. У двадцятих і тридцятих роках в селі проповідували не тільки українською, а й чеською та угорською мовами. Із 1931 року віряни громади в Ракошино стали відвідувати масові богослужіння (конгреси). За спогадами Болла Гейза (1912 ) у 1931 році вони їздили на конгрес, який проводився у Береговому у ресторані «Лев». У наступні роки масові богослужіння проходили в Мукачеві та Ужгороді, а в 1937 року відбулося масове богослужіння у Празі, на який Свідки з Закарпаття їхали спеціальним поїздом із Солотвина. На вагонах поїзда були вивіски «Конгрес Свідків Єгови. Прага». 

В радянські часи громада у Ракошино зазнала переслідувань. У лютому 1947 року за релігійну діяльність було заарештовано шістьох Свідків, 18 квітня того ж року Закарпатський облсуд засудив двох із них до семи років, а решту — до п’яти років із конфіскацією майна. Незвичайним для радянських часів у цьому процесі було те, що захисник Свідків А.Д. Соловйов подав касаційну скаргу на винесені вироки до Верховного Суду УРСР, наполягаючи на невинуватості засуджених. Адвокат доводив, що ні релігійну діяльність, ні літературу Свідків не можна вважати антирадянськими, а отже і вирок суду за сумнозвісною політичною статтею 54 КК УРСР є неправильним. Тоді касацію не було задоволено, а засуджених Свідків реабілітували аж у 1989 році.