«Релігійні спільноти мають почати розповідати про себе», – режисер про зйомки проєкту

10
123
РОМАН ТИЩЕНКО-ЛАМАНСЬКИЙ
Журналіст і режисер

Роман Тищенко-Ламанський, журналіст і режисер відеосюжетів про релігійні меншини України, ділиться своїми думками і спостереженнями щодо комунікацій між релігійними спільнотами, суспільством та державою.

Два місяці, чотири відеоінтерв’ю з експертами та десять відеосюжетів про релігійні меншини. Саме стільки часу та зусиль пішло на те, щоби створити відеоряд про релігійні громади “Релігійні меншини” від Української асоціації релігієзнавців, Всеукраїнської ради релігійних об’єднань та Відділу релігієзнавства Інституту філософії ім. Сковороди Національної Академії Наук за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів у Києві.

Крім суто технічної роботи, хоча і її було багато, бо треба було встигнути вкластися у вкрай обмежений час, проєкт уже в процесі його творення наскрізно оголив одну підваленнєву проблему – неспроможність релігійних спільнот розповідати про себе, як мені здалося, їхня закритість і страх промовляти.

Траплялося, що релігійні спільноти позиціонували себе як ті, яким не приділяють увагу, яких обходять стороною. Проте, у переважної більшості виникали труднощі що говорити і до кого.

Філософ XX століття Йозеф Бойс писав, що все, що нас оточує, підставово можна переосмислити і надати йому сенс в тому випадку, якщо сприймати це як мистецтво. Кожен священнослужитель є по-своєму митцем. Служіння – це чистий акт творіння, співтворення, позаяк кожна людина покликана до цього у всіх світових релігіях.

Однак як творцю часто-густо потрібно пояснити свою творчість, так варто було б робити ще й священику та вірянам. Релігійна образність ґрунтується на якомусь переосмисленні священного тексту чи літературного твору. Релігійність заснована на релігійному одкровенні. Все це – один великий текст, який потрібно вміти промовити, щоби його почули. “Хто ми?”, “Про що ми?”, “Для чого ми?” – як на мене, це ключові питання, на які має вміти відповісти кожна із релігійних організацій, щоби комунікувати з суспільством і державою.

Держава говорить мовою інструкцій та приписів, законів та Конституцій, а не абстракцій та образів як релігійні організації. Проте існуючи у контексті України релігійні спільноти так чи інакше мають вміти комунікувати і з державою і з суспільством зрозумілою їм мовою.

Ознайомитися з відеосюжетами можна на нашому YouTube каналі – переходьте на плейлист Релігійні Меншини України та Державно-Конфесійні Відносини 

Також дивіться бекстейдж зі зйомок наших сюжетів. Фото Даниїл Тюрін, Павло Дідула, Тарас Антошевський.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: