Skip to content Skip to footer

Рекомендації Державній Службі України з Етнополітики та Свободи Совісті щодо напрямів удосконалення державно-конфесійних та міжконфесійних відносин

ВІТА ТИТАРЕНКО

Релігієзнавець Проєкту,
доктор філософських наук, професор,
старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії
імені Г.С. Сковороди НАН України

Реалізація прав і свобод релігійних меншин (далі РМ) вимагає кооперації експертів, держслужбовців, ЗМІ та представників самих релігійних меншин. Державній службі України з етнополітики та свободи совісті пропонуються наступні, консолідовані в процесі обговорення проєкту, рекомендації щодо напрямів удосконалення державно-конфесійних та міжконфесійних відносин на різних рівнях:

Нормативно-правовий рівень:

  • інтенсифікувати роботу над Концепцією державно-конфесійних відносин, виробивши концептуальні засади, на яких держава забезпечить реалізацію прав і свобод релігійних меншин в усіх сферах суспільного життя, із залученням представників профільних міністерств і відомств, фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, релігієзнавців Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, експертів з неурядових аналітичних центрів, представників релігійних організацій;
  • для реалізації формальної та фактичної рівності РМ з РБ спільно з представниками релігієзнавчого експертного середовища розробити Кодекс прав меншин (ґрунтуючись на Декларації ООН 1992 р. «Про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин»);
  • для підвищення рівня освіченості населення, зокрема молоді, щодо поліконфесійної специфіки України, ініціювати через Міністерство освіти і науки України впровадження дисциплін релігієзнавчого спрямування в систему освіти навчальних закладів різного рівня;
  • усвідомлюючи важливість збереження історичної та культурної спадщини РМ (синагоги, медресе, мечеті, сакральні місця молитов, поховань тощо), звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України з пропозицією посилити правову відповідальність (з її закріпленням у законодавчій базі) за використання українських релігійних святинь, визначних релігійних споруд, духовно-літературних і мистецьких цінностей релігійного спрямування тощо;
  • звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України з пропозицією перерозподілу інфопростору з урахуванням представництва в ньому РМ для їхньої самопрезентації;
  • запровадити партнерську взаємодію між інститутами державної влади та РМ на договірних засадах (з Міністерствами освіти, культури та інформаційної політики, соцполітики, оборони та відомствами);
  • виступити із законодавчою ініціативою посилити відповідальність за випадки дифамації — поширення неправдивої інформації, яка принижує честь та гідність і завдає шкоди діловій репутації РМ;
  • розробити й подати в Парламент законопроєкт щодо унормування діяльності недержавних центрів реабілітації алко- та наркозалежних, якими опікуються РМ в Україні, а також щодо змін у законодавстві щодо алко- та наркозалежних людей для надання їм подальшої допомоги в реабілітаційних центрах.

Державно-суспільний рівень:

  • збільшити представництво релігійних організацій, залучених до проведення загальнодержавних і громадських заходів, за рахунок представників РМ;
  • сприяти діалогу лідерів (представників) РМ і представників РБ для подолання суперечностей і розгортання взаємовигідної співпраці в соціальних, освітніх та інших проєктах;
  • здійснювати комунікацію з РМ і моніторинг випадків порушень і/чи утисків їхніх прав і свобод на різних рівнях (всеукраїнському, регіональному, місцевому).

Експертно-консультативний рівень:

  • нормативно обґрунтувати підстави, уповноважене коло осіб, порядок та умови проведення релігієзнавчої експертизи;
  • інтенсифікувати роботу консультативно-дорадчого органу — Експертної ради з питань свободи совісті — з можливістю ознайомитися з результатами експертно-аналітичних напрацювань;
  • створити відкритий реєстр релігійних громад (у тому числі РМ) з ключовою інформацією, поклавши в основу базу даних, зібрану в рамках цього проєкту;
  • для вдосконалення щорічної звітності передбачити механізми перевірки відповідності зареєстрованих статутів РМ наявним релігійним громадам;
  • активізувати співпрацю з експертами-релігієзнавцями для спільного напрацювання критеріїв зарахування релігійних громад до категорії «Інші» у звітах про мережу церков і релігійних організацій в Україні, розширити звіт через аналітичний супровід з розшифруванням категорії «Інші»;
  • забезпечити експертно-консультативну юридичну підтримку РМ з питань реєстрації статутів через удосконалення та доповнення інформації про порядок здійснення реєстрації релігійних громад за принципом транспарентності (із зазначенням відповідальної особи, контактів, статусу документів, причини відмови тощо);
  • розробити уніфіковані методичні рекомендації для місцевих органів щодо реєстрації релігійних організацій;
  • для підвищення професійного рівня держслужбовців активізувати співпрацю з експертами (юристами, релігієзнавцями, журналістами, богословами та ін.), спільно напрацьовувати стратегію вдосконалення державного управління та її реалізацію через різні форми просвітництва — лекції, семінари, тренінги тощо;
  • для запобігання дискримінації РМ рекомендувати реалізовувати державну політику у сфері релігії на місцях без преференцій тим чи іншим релігійним організаціям, зокрема в питаннях отримання земельних ділянок, оренди приміщень, утримання та збереження культових будівель, здійснення релігійних потреб тощо.

 Інформаційний рівень:

  • актуалізувати державну інформаційну політику щодо діяльності РМ у суспільстві (скориставшись медіаконтентом, створеним у ході проєкту);
  • тримаючи в полі уваги культурні й релігійні особливості РМ, під час реалізації державної політики у сфері релігії заохочувати РМ до участі в регулярних діалогах, із залученням експертів-релігієзнавців, для обговорення актуальних проблем суспільства;
  • щоб підвищити рівень толерантності в регіонах та запобігти можливій напруженості в міжрелігійних відносинах, сприяти утворенню й активніше долучати до вирішення проблемних питань консультативно-дорадчі об’єднання регіонального та місцевого рівнів;
  • для подолання тенденцій суспільного ізоляціонізму серед РМ розширювати просвітницьку діяльність, із залученням експертів-релігієзнавців, щодо інформування місцевого населення про особливості наявних на їхній території меншин.

Релігійним організаціям та їхнім об’єднанням:

  • активізувати створення та роботу міжрелігійних об’єднань різних рівнів — всеукраїнського, регіонального, місцевого (як на постійних засадах, так і ситуативних, наприклад для реагування на випадки порушення релігійних прав і свобод РМ);
  • для упередження тенденцій ізоляціонізму та викривлення інформації про РМ інтенсифікувати співпрацю із засобами масової інформації, завдяки яким оперативно фіксувати свою діяльність, об’єктивно інформувати суспільство про особливості (віроповчальні, обрядові, соціально дієві тощо) своєї РМ;
  • активніше долучатися до роботи дорадчо-консультативних органів різного рівня (всеукраїнського, регіонального, місцевого);
  • консолідувати зусилля РМ у реалізації міжрелігійних соціальних, волонтерських, освітніх програм тощо;
  • підвищувати рівень правової грамотності вірян РМ у сфері забезпечення прав і свобод релігійних організацій;
  • організовувати й налагоджувати співпрацю релігійних і світських навчальних закладів (через спільні заходи, участь у проєктах, запрошення гостьових лекторів тощо) для подолання існуючих стереотипів у студентів в царині релігійного життя, для налагодження толерантних стосунків між представниками різних релігій і світоглядів.
Підписатися На Розсилку

[mc4wp_form id="145"]