Шановні колеги!
Пропонуємо вашій увазі підсумковий матеріал наукового дослідження «Релігійні меншини України та державно-церковні відносини», яке виконувалося членами Української Асоціації релігієзнавців у травні — грудні 2021 р. за підтримки Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів.
Ідея проєкту виникла у релігієзнавців, які досліджували релігійне життя України в різні історичні періоди та в різних його контекстах. Складалося враження, що релігійні меншини так і не стали рівноправними членами української спільноти в минулому: вони всіма владами сприймалися як інші — чужі. Епоха релігійної свободи по-новому сформулювала проблему існування релігійної більшості та релігійних меншин, їхніх взаємин, стосунків з державою та суспільством. Демократичне й плюральне суспільство зрівняло всіх у правах, але релігійні меншини, отримавши безпрецедентну свободу, часто виконували лише декоративну роль в утвердженні релігійного плюралізму в країні. Держава й суспільство, попри оголошене рівне ставлення до всіх релігій і церков, на практиці неуважно ставиться до специфічних потреб і запитів релігійних меншин; через чисельну обмеженість цих організацій ігнорує їхні заяви та прохання; не враховує їхніх інтересів і представництва, формуючи стратегії в державно-конфесійній сфері; не бореться з панівними негативними стереотипами суспільної свідомості на кшталт «меншинної сектантськості».
Релігійні меншини як об’єкт вивчення лише час від часу згадують у тому чи іншому ракурсі в сучасному медіаконтенті, у вузькопрофесійних дослідженнях релігії, зокрема серед філософів, релігієзнавців, юристів, істориків, культурологів, соціологів, у звітних статистичних профільних довідках державних служб, але загалом РМ залишається tabula rasa для більшості пересічних українців. А проте представники релігійних меншин живуть поруч із нами, стають членами наших родин, колективів, спільнот. Вони такі самі повноправні громадяни України, як і представники релігійної більшості.
Цим проєктом ми хочемо привернути увагу українського суспільства до релігійних меншин, нагадати, що територію України завжди заселяли різні народи зі своїми віруваннями, що формувало культурну, світоглядну, релігійну плюральність українців. Релігійні меншини були і є складовою духовної та соціальної реальності нашої країни від давніх часів до сьогодні.
Цьогоріч релігійні меншини України стали центром дослідницької уваги спеціалізованого фокусного науково-дослідного проєкту «Релігійні меншини України та державно-конфесійні відносини», у якому представлені різні дослідницькі аспекти.
Відкриває цей матеріал короткий, але надзвичайно важливий розділ, у якому автори прояснюють саме поняття релігійна меншина. Потім подаються розділи:
- соціологічний, де на підставі унікального соціологічного дослідження, що стало унікальним компонентом проєкту, подані результати опитування фокус-груп результати анкетування і опитування, у якому взяли участь віряни релігійних меншин та експерти;
- правничий, у якому аналізуються законодавчі засади діяльності релігійних меншин в Україні та правові проблеми, що їх ускладнюють;
- релігієзнавчий, де описуються наявні релігійні меншини, їхня конфесійна чисельність, географія поширення, залучення в релігійне життя України й актуальні проблеми, які з цим пов’язані.
Завершують звіт сформульовані експертною групою проєкту рекомендації, адресовані Державній службі етнополітики і свободи совісті, самим РМ, загалом українському суспільству щодо вдосконалення державно-конфесійних відносин в Україні з огляду на наявність релігійних меншин.
Україна йде шляхом розвитку громадянського суспільства, у якому релігійні меншини з екзотики мають реально перетворитися на його природний компонент, що активно братиме участь у побудові демократичного майбутнього.