єпископ Павло Шварц
Історія харківських лютеран:
Лютеранство на територію сучасної України проникло з території Польщі і Литви в епоху Реформації і набуло поширення в основному серед німецьких поселенців. Поява в Харкові прихильників євангелійно- лютеранського віросповідання відноситься до часу правління в Росії імператриці Катерини I (1762-1796). Як відомо, для освоєння приєднаних до Росії земель Північного Причорномор’я імператриця запросила іноземців, значну частину яких складали німці. 22 липня 1763 року вона видала Маніфест, надавати пріоритет переселеним в Росію іноземцям право безперешкодно правити їх релігійні культи.
В історико-довідковому путівнику «Харків. Його минуле і сьогодення », написаному і виданому в 1902 році Олександром Гусєвим, можна дізнатися, що «з відомостей, що збереглися в церковній хроніці і в архівних документах з 1768 року, випливає, що в Харкові постійно жили лютерани, але за нечисленності своєї не єдналися ще в парафії ».
Однак, відкриття у Харкові університету і перетворенням міста на культурний, науковий і згодом промисловий осередок вплинули на ріст чисельністості лютеран.
Ще в кінці XVIII у харківських лютеран – в основному німців – не було постійного пастора, потреби прихожан звершалися пасторами з Полтави, німецьких колоній Єкатиринославської губернії. До 1823 роки служби проходили то на квартирі священика, то у вільних аудиторіях університету, які прихильно виділяло начальство закладу. Поки, нарешті, новий пастор Йоганн Розенштраух, який був пастором Одеської общини до 1821 року, не домовився з тодішнім ректором університету Джунковським про надання лютеранам Харкова для проведення релігійних обрядів постійного приміщення. У тому ж 1823 році діяльний пастор звернувся до Московської консисторії за дозволом розпочати збір грошей в лютеранських громадах Росії для будівництва в Харкові храму.
Євангелічна (Аусбурська) церква Вознесіння Господнього почала будівництво 12 травня 1827 року. А уже через три роки 15 травня 1830 року в день Вознесіння Господнього відбулося освячення кірхи. Свою лепту в будівництво храму вніс новий імператор Микола І.
Перша євангелічно-католицька церква Вознесіння Господнього була побудована в панівному тоді класичному стилі і нагадувала античний храм. Однак, до початку ХХ століття церква харківських лютеран сильно занепала, тодішній пастор Емілія Берг став збирати пожертви на ремонт, але невдовзі помер. Замінив в 1907 році попередника новий обер-пастор Максиміліан Штендер, котрий вирішив не ремонтувати стару кірху, а будувати на її місці нову. Нарешті, 18 листопада 1913 року харківські газети повідомили про освячення нового лютеранського храму. Кірха, спроєктована архітектором Герхардом була дуже незвичайною, нетиповою будівлею для Харкова. Однак проіснувати їй довелося дуже недовго.
Після Жовтневої революції 1917 року, коли релігію намагалися викорінити, лютеранська громада Харкова стала стрімко зменшуватися. Напередодні революції в Харкові було близько чотирьох тисяч осіб, до кінця 30-х років громада не нараховувалося і трьох десятків прихожан. На останньому зібрані членів общини було всього лише 27 чоловік. Відтак, вони подали заяву у відділ культів Харківської міськради заяву про закриття общини з огляду на нечисленність і відсутність пастора. Так у 1938 році храм було закрито. У 1958 році в харківській газеті «Червоний прапор» якийсь Л. Писаренко опублікував статтю, в якій обурювався тим, що запущена кірха псує один з кращих куточків міста. Це був смертний вирок унікальній споруді. У тому ж році храм знесли.
Незважаючи на повну дезорганізацію офіційного церковною життя, частина депортованих німців-лютеран зберегли віру. Велику роль в цьому зіграли традиції братських громад, які звикли існувати без постійного пастора і самостійно будувати церковне життя. Перебудова відкрила можливості для переселення німців з місць депортації на територію України. Ще більш активізувався цей процес з отриманням Україною незалежності. У Великих містах і місцях компактного поселення німців почали виникати лютеранські громади, часто на базі німецьких товариств. У 1992 році за підтримки Союзу Мартіна Лютера почалося відродження структури лютеранської церкви на Україні. 1993р. відновлено і громаду „Вознесіння” НЄЛЦ. Вона має споруду церкви (вул. Рибалка,12А), яка була викуплена у 2001 р на кошти Німецької та Шведської Північної місії. Раніше тут знаходився овочевий магазин. Пастор Вальдемар Вардашко, будучи архітектором сам розробив проект і внутрішню обробку будівлі, оформлення вівтаря. Нині громада має 65 членів.
Сучасність:
НЄЛЦУ є спадкоємицею лютеранських громад німецької традиції Наддніпрянської України, а також Галичини і Буковини, які існували до середини ХХ століття і були знищені в результаті трагічних подій цього періоду. На сьогоднішній день в об’єднання входять 24 громади, в яких служать 9 служителів. Громади, дияконічні установи та партнерські організації НЄЛЦУ несуть соціальне служіння для бідних, бездомних, дітей в складних життєвих обставинах, дітей з особливими освітніми потребами та інших груп нужденних.
НЄЛЦУ належить до Всесвітньої Лютеранської Федерації, Спільноти Євангелічних Церков Європи, Союзу Євангелічно-Лютеранських Церков, знаходиться в єдності кафедри і вівтаря зі Спільнотою Реформатських Євангелічних Церков в Україні.
На кінець 2021 року існує два об’єднання громад НЄЛЦУ. Основна група з 16 громад обрала керівником церкви Павла Шварца, який згідно з державним реєстром є керівником НЕЛЦУ. Це визнано Всесвітньою лютеранською федерацією і Міністерством культури України.
Павло Шварц народився в 1982 році в Луцьку. У 2004 році закінчив Луцький біотехнічний інститут (бакалавр, комп’ютерні науки). У 2005 році закінчив Біблійну школу в Дзінгелові (Польща) і пройшов річну волонтерську практику (2005-2006 рр). У 2011 році закінчив Християнську теологічну академію у Варшаві. У 2012 р – курс по душпастирству і пасторськії психології. У 2011-2012 рр. проходив практику в Євангелічно-Аугсбурській (Лютеранськії) Церкві в Польщі. З 2012 р пастор євангелічно-лютеранських громад Харкова, Кременчука та Полтави.
У 2004-2014 рр. співорганізатор міжнародних християнських таборів «Глорія». З 2013 р член міжнародної екуменічної групи “Примирення”, в якій представлені РКЦ, УГКЦ, Православна і Лютеранська Церкви з чотирьох країн – Німеччини, Польщі, України та Білорусі.
У 2018 році обраний єпископським візитатором, а в 2019-м – Єпископом Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України.
Засновник і директор Благодійного фонду “Дияконія-Україна”.
Німецька євангелічно-лютеранська церква України активно співпрацює з Євангелічно-Аугсбурською церквою Польщі. Соціальні та освітні проекти реалізуються за підтримки Центру місії і євангелізації в польському Дзінгелові і академії Interdiac.
У 2019 відбувся візит єпископа Північноамериканської лютеранської церкви в Україні, що поклало початок партнерства в освітніх проектах з НЄЛЦУ.
Одним із освітньо-соціальних проєктів є ютюб-канал для «Тато, діти та книжки». Основною метою є заохочення батьків до читання літератури разом із дітками на особистому прикладі двох татусів. Авторами проєкту є Павло Шварц (тато трьох дітей, єпископ Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України) та В’ялов Олександр (тато трьох дітей, засновник приватного християнського ліцею “Початок мудрості”, вчитель фізики, пастор церкви “Жива Надія”). На каналі розповідають про сучасну дитячу літературу, зокрема обговорюють такі книги як “1000 пригод на морі” Ленка Фабіана, “Шерлок молодший та безголовий єпископ” THiLO, “ Хто вкрав у зебри смужки?” Галини Буділової, та інші.
Також в рамках освітнього проекту НЄЛЦУ, служителі, волонтери та співробітники Церкви отримали унікальну можливість прослухати курс лекцій Історії християнського мистецтва від завідувача кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора історичних наук Петра Миколайовича Котлярова. «Цей освітній проект ми робили для всієї церкви. В Харкові зараз офіс єпископа, тому ми займаємося практично всіма освітніми і видавничими проектами з 2019 року» – зазначає Павло Шварц.
У лютому 2021 року відбулась перша зустріч служителів НЄЛЦУ, на якій вони прослухали лекції про історію християнського мистецтва від кандидата мистецтвознавства та автору книги «Декоративні тканини в мозаїках Равенни» Юлії Матвеєвої. Зустріч мала більшою мірою навчальну складову, хоча учасники обговорювали й багато практичних моментів, такі як використання Біблійних лозунгів в громадах НЄЛЦУ, деяких нюансів літургійного календарю та питання десятини.
Зокрема у червні цього року громади НЄЛЦУ у співпраці з місіонерською організацією Spiritual Orphans Network (SON) організували Англійський біблійний табір для діток та підлітків у Білій Церкві, Новоградівці, в селах Одеської області. Там учасники табору були залучені до біблійних занять, ігор, музики та вивчення англійської мови. Паралельно дитячий денний табір проходив в Харкові, в громаді Святого Вознесіння. Програма була насичена: діти вислухали чотири біблійні історії – про заповіді, про любов Бога до нас, про наше покликання до любові до ближнього і про жертву Христа, яку Він приніс заради нашого спасіння. Окрема частина програми була присвячена грошам: навіщо батьки ходять на роботу, як правильно користуватися грошима, як можна економити, і діти могли самі в цьому попрактикуватися. Освітня частина також включала в себе спільну екскурсію в центр інтелектуального дозвілля «Ландау Центр» при Харківському Національному університеті.
Також у цьому році за співпраці із педагогинями-волонтеркам з Польщі Ягодою Грудзень і Домінікою Парот, ініціаторкою проєкту і лекторкою біблійних історій Агаті Шварц, музичною волонтеркою Лілією Криворучко та за підтримки Валерія Мищука харківська громада провела чудовий табір з вивчення польської мови для діток.
Не можна не зазначити про діяльність Церкви у видавничій сфері. НЄЛЦУ сприяє популяризації просвітницької літератури. Так, у 2020 році з видавництва «Дух і Літера» вийшла у світ книга Петра Котлярова (завідувач кафедри історії мистецтв, доктор історичних наук, доцент КНУ імені Тараса Шевченка), що має назву «Філіп Меланхтон. Фенікс Реформації». Ця книга — розповідь про незвичайну людину — Філіпа Меланхтона (1497-1560), гуманіста і реформатора, найближчого соратника та помічника Мартіна Лютера.
НЄЛЦУ активно працює для встановлення дружніх зв’язків із різними християнськими конфесіями Харкова. Так, за ініціативи єпископа Павла Шварца та єпископа Харківсько-Запорізько Римсько-Католицької Церкви Павла Гончарука було скликано Першу ініціативну зустріч зі створення Ради Християнських Церков міста Харкова та області. У зустрічі брали участь представники ПЦУ, УГКЦ, УЛЦ, Асоціації Місіонерських Церков Євангельських Християн України, Церкви Християн віри євангельської-п’ятидесятників «Джерело Життя».
Раду було створено 14 червня 2021 року. «Головне завдання Ради – налагодження дружніх відносин поміж християнських конфесій Харкова, обмін досвідом в різноманітних служіннях та спільне представлення євангельських цінностей. Також Рада займатиметься налагодженням зв’язків з Міським Головою та Харківською Міською Радою, Харківською Обласною Державною Адміністрацією та Харківською Обласною Радою, іншими державними органами та комунальними установами, дипломатичними представництвами, місцевими та міжнародними організаціями, які працюють у Харкові.» – зазначено на сайті НЄЛЦУ
