З історії Церкви:
Вірменська Апостольська Церква належить до т.зв. Древньосхідних Церков. Її початок пов’язують із апостольською проповіддю у Вірменії двох апостолів Ісуса Христа – св.Фаддея і св.Варфоломея. В 301 р. християнство стає державною релігією Вірменії. Вирішальну роль у цьому відіграли св.Григорій Просвітитель (Лусаворіч) та вірменський цар Трдат III (Тірідат). Св. Григорій багато робить для розбудови Церкви: створює канони, видає дисциплінарні та канонічні постанови, будує храми, відкриває перші вірменські школи. В 303 р. він починає будівництво знаменитого кафедрального собору, де, за переказами, було йому видіння: Син Божий зійшов на Землю і золотим молотом показав місце, на якому повинен стояти вівтар. Тому збудований собор і був названий “Ечміадзін”, що в перекладі з вірменської означає “зійшов Єдинородний”. Ієрархічно Вірменська Церква була організована на зразок державної адміністративної системи: кожне нахарарство (князівство) мало свого єпископа, який, в свою чергу, підпорядковувався католикосу (католикос – з грецької, всезагальний “пастир”).
Вірменська Церква визнала постанови перших трьох Вселенських соборів, хоча внаслідок складних політичних взаємовідносин між Вірменією та Візантією певні тертя між Церквами були і вже й тоді. Але поворотним пунктом у історії Вірменської Церкви став ІV Вселенський собор 451 р. у Халкедоні.
V століття справедливо стали називати золотим віком вірменської культури, бо цей час ознаменувалося значними досягненнями у літературній, релігійній, місіонерській та освітянській сферах; створюється вірменський алфавіт, вірменською мовою перекладається Біблія, літургійні тексти та твори отців церкви, починається розвиток вітчизняної літератури, формуються характерні особливості власне вірменської церковної автокефалії.
Сьогодні в ВАЦ діють два католікосата – Католікосат Св. Ечміадзина і Католікосат Великого дому Кілікійського, а також два патріархата – Єрусалимський і Константинопольський. Последние три престола визнають зверхність Верховного патріарха Католікоса Всіх вірмен Гарегіна ІІ, престол якого знаходиться у св. Ечміадзіні. П’ятий – Нерсес Бедрос ХІХ Тармуні – владика Всіх вірмен-католиків світу (резиденції в Бзомарі, Ливан та Римі) має титул патріарха-католікоса Кілікійської Вірменії та кардинальську гідність. Він підпорядковується Папі Римському.
Вірменські християни в Україні відомі здавна. Найдавнішими вірменськими колоніями були колонії Криму. Вірменські громади мали свої церковні осередки на чолі з єпископом, що підпорядковувався Верховному Патріарху-Католикосу всіх вірмен. Потужність вірменської діаспори Криму заставляла істориків того часу називати Крим “Приморською Вірменією”.
Проникнення вірмен на землі слов’ян припадає на ХІ ст., коли фіксується перший масовий вихід вірмен на землі Київської Русі, що пов’язували з нашестям турків-сельджуків в 60-х рр. ХІ ст. Але певні факти свідчать, що вірменські місіонери могли проповідувати на землях слов’ян вже принаймні в V-VI ст.
Після Жовтневого перевороту кількість вірменських осередків в Україні різко зменшується. Станом на 1930 р. тут залишилися діючими лише 2 храми – в Харкові та Одесі. В 1938 р. після розстрілу о. Г.Абгаряна – настоятеля вірменської церкви м. Харкова і водночас вікарія (з 1935 р.) всієї Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви в республіці були ліквідовані останні дві вірменські парафії
Після звільнення Криму від німецької окупації у 1944 р. з півострова депортують вірмен (8750 осіб). Таким чином, після 1945 р. на півострові не залишилося жодної вірменської парафії.
На Західній Україні у 1945 р. у Львові були заарештовані всі керівники Вірменської архідієцезії, а також всі вірменські священики. Після арешту вірменського кліру Вірмено-уніатська церква на українських землях остаточно припинила своє існування.
Вірменська Церква в незалежній Україні:
З розпадом Радянського Союзу в Україні почали відроджуватися вірменські парафії. Вже в 1991 р. у Львові, як і в багатьох інших містах України, були офіційно зареєстровані вірменські релігійні громади. Розпорядженням Католікоса Всіх Вірмен Вазгена І було затверджено Українську єпархію ВАЦ. В тому ж самому році українська єпархія Вірменської Апостольської Церкви отримала й офіційну державну реєстрацію. В січні 1997 р. грамота Католікоса Всіх вірмен Гарегіна І надала єпархії канонічне визнання. Головою єпархії був призначений єпископ Натан. В лютому 2001 р. в єпархіальному керівництві відбулися зміни: владика Натан був призначений патріаршим екзархом і головою Вірменської церкви Великобританії, після якого українську єпархію Вірменської Апостольської Церкви очолив архієпископ Григоріс Буніатян. Нині керівником Української єпархії ВАЦ є єпископ Маркос Оганесян.
В Україні за останнім переписом 2001 р. мешкало близько ста тисяч вірмен. Українська Вірменська апостольська церква, що підпорядковується Ечміадзину, була зареєстрована 1991 року після розпаду Радянського Союзу.
За офіційними статистичними даними, на початок 2021 р. в Україні діяло 27 зареєстрованих релігійних громад ВАЦ, зокрема, у Львові, Білгород-Дністровську, Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Макіївці, Миколаєві, Одесі, Харкові та Криму. Єпархіальним центром вірмен України є м. Львів. Церква має 12 священнослужителів. В Україні, за словами Владики Маркоса Оганесяна, є 12 вірменських священиків і два диякони, 14 діючих церков, які опікуються 400-тисячною громадою вірмен.
Була спроба відновити також діяльність і Вірмено-католицької церкви. Але протягом десяти років офіційно була зареєстрована лише одна така громада у м. Львові, що складалася з 10 осіб.