УКРАЇНСЬКА ЛЮТЕРАНСЬКА ЦЕРКВА

Українська Лютеранська Церква має довгу історію в Україні, яка тісно пов’язана із історією лютеранства загалом. УЛЦ може по праву називати себе Апостольською Церквою, початки формування якої сягають апостольських часів, і віри апостолів, яка сповідується Церквою в Апостольському Символі віри. Церква жива, повторюючи приклад давніх отців церкви, що проповідували в час після Апостолів і сповідуючи Нікейський та Афанасіївський символи віри.

Виокремлення в Лютеранську церкву відбулося лише в XVI столітті, коли вірні Слову Божому священики та єпископи виступили проти зловживань, що чинилися в тогочасній Церкві частиною неправдивого кліру (продаж індульгенцій, відпущення гріхів за гроші, повне нехтування навчання Слову Божому парафіян тощо). Цей виступ за обновлення Церкви, очолюваний професором отцем Мартіном Лютером в Німеччині, переріс у Реформацію, яка охопила значну частину Європи з Україною включно. Провідними гаслами Обнови Церкви були: спасіння лише через віру в Христа благодаттю Божою, основні догми віри мають грунтуватися лише на Святому Письмі (sola fide, sola gratia, sola scriptura).

Внаслідок Реформації з’явилося Слово Боже живими європейськими мовами, з українською включно (Пересопницьке Євангеліє, на якому приймають присяги Президенти України, основане на лютеранському перекладі Біблії), Церква проповідувала чисте Євангеліє, стаючи правдиво народною Церквою, яка дійсно дбає про спасіння своїх вірних. Носила Церква назву Євангельська Церква Ауґсбурзького віровизнання. За віровизнання використовувалися Вселенські Символи віри та “Ауґсбурзьке віровизнання”, яке пояснювало необхідність реформації певних частин життя Церкви.

Вже в XVI столітті на Україні постало багато з лютеранських громад. В свій час навіть обговорювалася ідея церковної унії між православними та протестантами, одним із ініціаторі якої був князь Костянтин Острозький. Церковний союз не вдався через супротив вищого духовенства.

Друге дихання українське лютеранство отримало в період між кінцем Першої світової війни та початком Другої світової війни, коли в західноукраїнських землях, що на той час перебували під окупацією Польщі, все-таки була можливість сповідувати Христа відкрито. Після поразки Української революції і падіння Української незалежної держави чимало людей замислювалися над причинами багатьох невдач українського народу і його вірою, над необхідністю сповідувати чисте Євангеліє і мати Українську Євангельську Церкву. Група православних і греко-католицьких священиків повернулася до давніх євангельських принципів і зуміли об’єднати значну кількість вірних в Українську Євангельську Церкву Ауґсбурзького віровизнання, прямою спадкоємницею якої, є теперішня Українська Лютеранська Церква. Церква зуміла зберегти і розвинути східний український обряд (на основі літургії Івана Золотоуста) і стати при чистоті Євангельського богослов’я національно-свідомою українською церквою.

В короткому часі громади поширилися теренами теперішньої Галичини та Волині. Основний осередок був у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). Українським духовним провідником був пастир Теодор Ярчук. Незабаром Церква нараховувала тисячі вірних, які водночас були патріотами України. Громади були в Станіславі, Микитинцях, Крехівцях, Луцьку, Старих Богородчанах, Камінній, Зарваниці, Антонівці, Побережжі і в багатьох інших містах і селах. Будувалися церкви, діяли недільні школи, видавництво.

Трагедією для Церкви виявився 1939 рік, коли провідники українського лютеранства були заарештовані і знищені НКВД, літературу конфісковано, багатьох вірних знищено в тюрмах і концтаборах. Починаючи з 1979 року діаспорне місійне товариство розпочало активну діяльність з відновлення знищеної комуністичним режимом Церкви.

З часу проголошення незалежності України громади УЛЦ постають в Києві, Львові, Тернополі, Кременці, Запоріжжі, Севастополі (єдина велика українська церква в Севастополі), Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, інших населених пунктах України.

В 1996 році офіційно зареєстровано Єпископат УЛЦ. Церква продовжує давні євангельські традиції проповідництва і відродження української духовності.

УЛЦ має Українську Лютеранську Богословську Семінарію Святої Софії, що розташована в м. Тернополі

Церква не бере участі в політичному житті країни, але через відродження духовності, освітню та гуманітарну діяльність сприяє утвердженню демократичної української держави.

Українська Лютеранська Церква також має добрі взаємини із іншими конфесіями, що діють на території України. Вона є членом Всеукраїнської Ради Церков. Як член цієї Ради і поборник свободи віросповідання, а також в знак пошани до віри греко-католиків та римо-католиків, Українська Лютеранська Церква виступила на підтримку візиту Папи Римського Івана Павла II в Україну. 24 червня 2001 р. Єпископ УЛЦ В. Горпинчук мав зустріч у складі представників ВУРЦ з Главою Католицької Церкви під час його візиту в Україну.

Щоб переглянути список громад перейдіть за посиланням

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: