Skip to content Skip to footer

Церква «Нове покоління» потрапила до «чорного списку» Росії

Міжнародний Християнський рух «Нове покоління», який є українською релігійною меншиною, в серпні цього року Російська Федерація визнала небажаним. Зокрема, до такого списку увійшли дві релігійні організації – Духовний навчальний заклад Міжнародний біблійний коледж «Нове покоління» та Духовне управління євангельських християн Української християнської церкви «Нове покоління» (Україна), якими опікується старший єпископ А. Тищенко.

До переліку потрапили також релігійні організації з Латвії, які мають зв’язок з українськими – через лідера й засновника харизматичного руху з Латвії — апостола Олексія Лєдяєва (детальніше з історію постання Міжнародного християнського руху «Нове покоління» можна ознайомитися тут). 

У російській генпрокуратурі кажуть, що діяльність «Нового покоління» «становить загрозу основам конституційного ладу й безпеки Російської Федерації».

Скоріше за все, формальними причинами виступають:

  • по-перше, доктрина О. Лєдяєва про «Новий Світовий Порядок», яка вже давно викликає неоднозначну реакцію навіть в середовищі самих харизматів (хоча й була оприлюднено, ще у далекому 2002 році). Ця доктрина подається О. Лєдяєвим як Боже одкровення про переможну Церкву, яка має виконати Велике Доручення, дане їй Господом. Певне її несприйняття – як в середовищі самих харизматів, так і  з боку інших християнських конфесій, на думку самого О. Лєдяєва, спричинене, насамперед, «закостенілілстю» мислення історичних християнських конфесій християн, а проти «Нового Світового Порядку», твердить він, виступають лише корумповані і пов’язані з державними інституціями люди.

При цьому, експертна думка українських релігієзнавців засвідчує, що своєю доктриною  О. Лєдяєв не закликає до руйнування чинних влад. Однак саме в цьому  Генпрокуратура РФ наполегливо намагається побачити загрозу безпеці своєї країни.

Він, скоріше, апелює до необхідної присутності представників Церкви в органах державної влади, де вони можуть захищати євангельські інтереси, впливати на суспільство, займаючи активну громадянську позицію тощо.

  • по-друге, причиною визнання церков «Нового покоління» в Росії «небажаними», може виступати той факт, що українські харизматичні церкви чітко артикулюють свою проукраїнську позицію та відомі своєю активною волонтерською, капеланською діяльністю на Сході України (в зоні проведення операції об’єднаних сил по захисту цілісності території України); мають членство в низці релігійних об’єднань України (зокрема, охоплені діяльністю Української Міжцерковної Ради), виступають співорганізаторами спільних релігійних заходів (12 червня цього року проводився Національний День молитви за Україну, де члени понад 20-ти союзів та християнських громад єдналися у молитві за Україну). Показовим був і окремих захід, про який на своїй сторінці в Facebook повідомляв голова Духовної Ради Української Християнської Церкви «Нове Покоління» А. Тищенко. В цей день (20 липня) на стадіоні «Металіст», що у Харкові, близько 27 тисяч осіб одночасно молилися за Україну. Саме тут представники Національного реєстру рекордів України зафіксували розгортання «найбільшого прапора України, піднятого людьми», загальною площею 2813,5 квадратних метри.

Реакцією з боку російських протестантів на рішення Гепрокуратури РФ щодо «небажаності» харизматичних церков «Нового покоління» було інтерв’ю С. Ряховського – головуючого  єпископа Російського Об’єднаного Союзу християн Віри Євангельської і члена Громадської палати РФ, де він зазначав, що таке рішення Генпрокуратури РФ викликає у протестантів Росії серйозне занепокоєння.

Такі дії РФ у сфері обмеження релігійної свободи – не поодинокі. Вони мають місце на тимчасово окупованих територіях України, в анексованому Криму, в самій Росії нині під «заборону» потрапили Свідки Єгови.  Відтак, йдеться про цілеспрямовану реалізацію країною-агресором загальної антиамериканської, антизахідної та антиукраїнської політики, що може мати свої подальші наслідки для такої релігійної меншини як Міжнародний християнський рух «Нове покоління» –  аж до заборони його діяльності та проголошення екстремістським.

В свою чергу, українська держава має бути на сторожі захисту прав і свобод тих релігійних меншин, які діють на її території – вибудовувати грамотну політику державно-конфесійних відносин; рішуче засуджувати акти порушення релігійних прав і свобод та закликати до дотримання норм міжнародного права, зокрема й міжнародного гуманітарного права.

Віта Титаренко

Підписатися На Розсилку