ХАСИДИЗМ

У ХVІІІ столітті духовний центр іудаїзму знаходився в Литві у місті Вільно (Вільнюс). Саме тут відомий іудейський теолог Залман Шнеєрсон (1747-1812) поглибив раціональні аспекти проповідей Бешта. Прихильники раціональних тлумачень проповідей останнього об’єдналися в хасидську течію ХаБаД (абревіатура з гебр.: hokma – премудрість, binah – осягнення, daat – розуміння, знання). В своїх релігійно-філософських працях Залман поєднав містику Каббали та інтелектуальні традиції рабинів при витлумаченні Тори і Талмуду. Він обґрунтував думку, що досягнення стану злиття з Богом можливе не через містичне озаріння, а через інтелектуальне самопізнання. Поступово в ХаБаД-хасидизмі утвердився культ сакрального знання, яке передане священними текстами Тори і Талмуду. Залман, який називав себе ребе (рабином), а не цадиком, став засновником династії духовних вчителів ХаБаД-хасидизму.

У цей період хасидизм з союзу декількох невеличких містичних братств перетворюється на помітний релігійний рух. Хасидське керівництво децентралізується, кожний цадик здобуває більшу свободу у своїй діяльності. З’являються перші двори цадиків, які відіграють роль центрів з вивчення і розповсюдження хасидизму. Саме через систему таких дворів-шкіл хасидизм набуває популярності.

У 1803 році хасидам, за умови, що кагальне самоврядування буде загальним для всіх членів спільноти, було дано дозвіл на будівництво своїх синагог і обрання власних рабе. Третій рабе Мендель Любавичер вибрав під центр течії місто Любавичі в Білорусії. Тут була зібрана знаменита бібліотека Любавичівського ребе. Звідси й пішла друга назва ХаБаД-хасидизму – любавичський хасидизм.

Для характеристики хасидського руху істотне значення мають наступні моменти:

• концепція цадика – людини, яка досягла найвищих висот служіння Богу;
• тяжіння до релігійного відродження (містична ідеологія запозичується з кабалістичної спадщини);
• акцентування уваги на емоційному виконанні міцвот (заповідей Бога);
• доктринальні основи іудаїзму переосмислюються з особистністної точки зору;
• хасидизм зберігає зв’язок з традиційною іудейською вченістю, що дозволяє йому залишатися в межах традиції.

В Україні є велика кількість святих місць хасидизму (Умань, Меджибож, Бердичів, Брацлав, Тараща, Садгора та ін.), які відвідують прочани-хасиди зі всього світу.